Тексти про духовність...

 Кольоровий пінгвін.

Колись давно жив собі недалеко моря, на голубому острові, маленький пінгвін на ім’я Філіп. Він багато часу проводив на березі моря серед подібних собі друзів.

Але одного разу лежачи на пляжі він так собі подумав: „Що за нудьга. Все тут біле, сіре та чорне ... Мусить існувати інший кольоровий світ. Також і я міг би бути кольоровим. Вже більше не можу витримати в цій білій сорочці і в цьому смішному фраку.”

Недовго думаючи зсунувся з гори, на якій відпочивав і вирушив в дорогу.

„Тепер я вільний і можу робити те що захочу” – подумав собі Філіп. Раптом за собою почув сильні удари величезного птаха, який хотів поживитися молоденьким пінгвіном. Філіп вложив в боротьбу цілу свою силу. Птах почав тратити кров з рани на шиї і налякавшись залишив поле битви.

„Ах” – зітхнув Філіп із задоволення. Кілька краплин впали йому на груди. „Прекрасно – подумав він – починаю бути кольоровий”.

„Ах, що за прекрасна перемога” – заговорила раптом молода чайка, яка потайки спостерігала за подіями. „Ти мужній. Запрошую Тебе на обід” – запропонувала вона. „На обід? – здивувався пінгвін. „Так на обід. Підемо красти яйця в ластівок. Якщо будемо разом, вони не зможуть оборонитися.”

Об’їлися яйцями. Бідні ластівки дарма намагались боронити своїх гнізд. В кінці Філіп подивився на себе: від яєць, був увесь в плямах жовтого кольору.

„Інші кольори – сказав про себе – ось це життя!”

І справді. Незадовго у різних розбійницьких пригодах його чорний фрак та біла сорочка були вже невидимі з під різного кольору плям.  Але він постійно думками вертався до свого рідного острова та сумував за спільнотою пінгвінів.

Певного ранку повернувся додому.

Першими його зустріли маленькі пінгвіни, які перелякані закричали: ”Чудовисько, чудовисько”. Дорослі пінгвіни дивились на нього з презирством та з досадою.

„Філіпе, сину, я знала, що ти повернешся”. Мама його звичайно розпізнала, але не сміла його обійняти. „Як ти виглядаєш ...?

„Привіт, Філіпе” – сказав йому також батько, але не торкнувся його. Навколо було чути голоси: „Що за нещастя.” „Бідні батьки.”

Перший раз в житті Філіпові хотілось плакати. Він зрозумів, що його кольори відсувають інших від нього. А він власне тепер зрозумів, що тільки тут зможе бути щасливий. Як можна повернутись до минулого?

„Тато я хотів би очиститись з цих кольорів  і розпочати жити на ново, якщо це можливо”

Тато подивився синові у вічі: „є тільки одна можливість – зануритись у Великому Каскаді. Там настільки ґвалтовна вода, що жоден колір не залишиться. Але це дуже небезпечне. Потрібно великої мужності. Чи маєш на стільки сил?”

„Так тату.”

На протязі кількох хвилин усі зібрались під водоспад. Не зуміли приховати щирого „ах” коли там високо побачили Філіпа. Декілька хвилин збирався з силами і скочив. Це було щось прекрасне, так як би йому виросли крила. Струмінь відхватив його і ґвалтовно кинув до бурливого моря. Усім на мить завмерли.

Потім Філіп винирнув. Вода підкинула його вгору і усі побачили, що його крила вже чисті, а кольори зникли. Тоді залунало радісне „Ура”, яке заглушило навіть рокотання водоспаду.

СІЄНСЬКИЙ ЗАПОВІТ СВЯТОГО ФРАНЦИСКА

Тексту сієнського заповіту немає в кодексах творів святого Франциска, цей текст можна знайти в текстах з XIV століття в яких є згадка про перебування св. Франциска в Сієні. В той час Франциск, відчуваючи близький прихід смерті, на прохання братів продиктував брату Бенедукту з Пірато свою останню волю.

ТЕКСТ

Напиши, що благословляю усіх моїх братів, тих котрі зараз в Ордені і тих котрі будуть до нього вступати аж до кінця світу (...). Оскільки з приводу слабкості та болю через хворобу не можу говорити, тому коротко виражу братам свою волю, а саме в трьох реченнях:

- щоб на знак пам'яті про моє благословення і мій заповіт завжди любили один одного;

- щоб завжди любили і були вірні нашій пані, святій убогості;

- і щоб завжди були вірні і піддані церковній ієрархії і всім духовним особам нашої матері Церкви.

(квітень – травень1226 року)

Джерела: "Pismasw. Franciszka". Warszawa 1990 r.

СВЯТИЙ  ФРАНЦИСК  З  АССІЗІ

ЄВАНГЕЛІЄ В ЖИТТІ СВЯТОГО ФРАНЦИСКА:

Святий Франциск – шанував, читав і жив Євангелієм, вважав його за найвпевненішого провідника у своєму житті, і коли потрапляв у скрутне становище, по молитві, з довірою шукав допомоги в Євангелії. До одного із братів, сказав: «Брате, я подібно як і ти, досвідчив спокуси мати на власність книги, але, щоб дізнатися волю Господа я взяв книгу Євінгелія і возніс молитву, щоб з відкритої книги Він схотів мені явити свою волю».

Святий Франциск – незмірно радів коли дякуючи читанню Євангелія зрозумів, яке є його покликання і прагнув, щоб Євангеліє було провідником у його житті і житті тих, хто піде слідом за ним, тією ж дорогою. Усім серцем бажав цього, бо в Євангелії зустрів Христа, того самого Христа, на взірець і подобу якого був створений і сформований чоловік, того Христа, до котрого Отець промовив: «Ти Син Мій Улюблений єси». Того Христа, за посередництвом котрого, Господь так багато вчинив для людей.

БРАТЕРСЬКА ЛЮБОВ:

Братерство має бути родиною, а як відомо фундаментом родини є жертовна любов. Святий Франциск – неодноразово наголошував на потребу любові, проявом якої є: почуття подібне як почуття матері до дитини, правдиве співчуття для блукаючих (загублених), цілковите викорінення обмов, пліток а також правдива зустріч братів під час карітул, зустріч сповнена радості, щирості, вдячності Богові за дар кожного брата.

БЛАГОСЛОВЕННЯ  ДЛЯ  БРАТА  ЛЕОНА

Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже!

Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе!

Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!

Господь нехай благословить тебе брате Леоне.

ФРАНЦИСКАНСЬКИЙ ГЕРБ

МИР  ТА  ДОБРО

Представляє дві схрещені руки: одна оголена – Христа, друга одягнута в рясу (габіт) – Франциска. Цей знак символізує ідею та ціль францисканської духовності: уподібнення до Христа, котре має бути безперервним процесом триваючим все життя. 

В низу знаходиться напис: «Мир та Добро» автором котрого є св. Франциск, про що дізнаємося з Уставу (розділ 3), та Заповіту. Інше джерело цього гасла знаходиться в Книзі пророка Ісаї: «Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає» (Іс 52, 7). Св. Павло цитує цей текст в Посланні до Римлян, у скороченій формі: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра».

У францисканській традиції, це гасло являється основою (фундаментом) проповідницької діяльності: проголошувати Євангеліє– котре є джерелом миру і добра – словом та життям. Загально відоме є те, що значення миру має багатше, глибше значення ніж тільки відмова від насильства і війни, означає також радість, щастя, спасіння. 

Францисканський герб, має різні форми оздоблення, орнаменту: щит прекрашений францисканським шнурком, або різноманітні оздоби рослинного походження.