ЦІКАВІ ІСТОРІЇ

Прощення

Молода людина, в певному періоді свого життя вплуталась в погане товариство. Дійшло до того, що зробив злочин і був засуджений на 10 років позбавлення волі. Його нещастя найбільш переживали батьки, а особливо тато. Син, який був вихований в добрій сім’ї відчував, що зробив їм велику кривду. І тому не був певний, що батьки йому простять.

Коли його звільнили з тюрми, то не було куди вертатись. Тому написав лист до своїх батьків, що буде проїзджати біля їх дому (бо не мав сміливості написати біля „свого” дому) і просить тільки, щоб дали йому знак – якщо вони простили йому і хочуть, щоб він їх відвідав, то нехай на дереві, яке стояло біля їх хати, почеплять білу стрічку.

Зійшов з потягу з неспокійним серцем. Приближаючись до свого дому не вірив в будь який знак від своїх батьків, а навіть трохи боявся, його не побачити. І ось на кінець стоїть біля своєї хати. Те, що він побачив перебільшувало всі його очікування. Ціле дерево, біля його хати було обвішане білими стрічками. Був це прекрасний знак прощення, який дали своєму синові, щоб затримався і повернувся до дому.

Ця історія переконує нас, що притча, яку розповів Ісус повторюється безупинно. І так, як батьки простили своєму синові всю його грішне минуле і прийняли до родинного дому, так само і Господь, наш найліпший Батько завжди готовий простити нам наші гріхи і прийняти нас до свого дому, якщо ми Його про це просимо.

В історії блудного сина можемо легко побачити свою власну історію. Ми також багато разів тікаємо” з дому Батька”, погорджуючи Його любов’ю і блукаючи в світі гріха.

Господь однак завжди чекає на наше повернення з відкритими руками, незалежно від того, як низько ми впали.

Не говоріть мені про монахів,

які ніколи не сміються.

Це смішно...

Один молодий монах запитав у старшого:

– Отче, чи тепер я маю цілковито зректися світу?

Не переживай, - відповів старець, - якщо твоє життя буде дійсно християнським, світ сам негайно зречеться тебе.

Один із мудреців цього світу, завітав у гості до старенького монаха. Зауваживши, що у нього окрім Святого Письма, більше нічого не має, подарував йому власний біблійний коментар. Через рік він знову прийшов до старця і запитав:

Отче, чи допомогла тобі моя книга краще розуміти Святе Писання?

Навпаки, відповів старець, - мені довелося неодноразово звертатися до Святого Писання, щоб зрозуміти твою книгу.

Молодий юнак, що недавно переступив поріг монастиря, одного дня побачив як настоятель на порозі своєї кімнати, нахилившись чистив взуття.

Отче, - сказав він – ти чистиш своє взуття?

З того часу, як мене призначили настоятелем цього монастиря, я не можу чистити чуже, - відповів той.

Один настоятель прийшов до старця за порадою:

Отче, - якою має бути проповідь?

Проповідь – відповів старець, - повинна мати хороший початок і хороше закінчення. Тому тобі потрібно як можна більше наблизити їх одне до одного.

Молодий монах прийшов до старця за порадою:

Отче, - сказав він, – я розумію, як можна згрішити руками, очима, вустами чи вухами. Але як можна згрішити носом?

Якшо пхати його в чужі справи, - відповів старець.

Хтось – колись сказав:

«Всемогутній дав нам двоє вух і тільки один язик, для того, щоб ми говорили у двічі менше, чим слухаємо».

Зазвичай помиляєтся той, хто старається ніколи не робити жодних помилок.

Я знаю, що деякі брати говорять погано (зле) про мене, - сказав молодий монах старцю. Радій (втішайся) думкою, що люди навіть у тебе за спиною говорять те, що вони дійсно думають про тебе, - відповів йому той.